Самоосвіта вчителя

Сертифікат про проходження "Онлайн-курсу для вчителів початкової школи" EdEra

Папка самоосвіти вчителя початкових класів Пахнюк Валентини Валеріївни


Науково-методична індивідуальна проблемна тема

Розвиток конкурентноспроможної особистості шляхом використання інноваційних технологій в системі початкової освіти 

 Етапи опрацювання проблеми:

                     1. Діагностичний, 2013 -2014 н.р.

     Основні завдання: 

- Опрацювання літератури з теми;

-Використання методів діагностики та прогнозування педагогічних процесів під час вивчення проблеми на засіданні методоб’єднання;

   - Визначити цілі, перспективи даної проблеми;

    - Сприяти адміністрації щодо впровадження в роботу інноваційних технологій в організацію навчання молодших школярів;

    - Накопичити теоретичні знання про проблему.

       2.  Апробація та впровадження в практику, 2014 – 2017 н.р.

        Основні завдання:

    -Впровадження теоретичних напрацювань в практику;

 -Організація систематичного вивчення нових навчальних програм, підручників, посібників з окремих предметів;

   -Розробка системи завдань щодо впровадження інтерактивних технологій в організацію навчання учнів, як основу формування компетентності;

   -Підвищити рівень професійної підготовки;

 -Використання інтерактивних технологій та прийомів педагогічної техніки.

        3.  Узагальнюючий, 2017 – 2018 н.р.

            Основні завдання:

  -Видання педагогічної рекомендації щодо розв’язання проблеми;

        - Висвітлення досвіду роботи;

        - Експозиція матеріалів з даної проблеми;

     - Роз’яснення наукової основи значення даної проблеми на засіданні методичного об’єднання.
    

   Розвиток особистості засобами інноваційних  технологій

м. Харків

ХЗОШ № 140

 Токаренко Наталя Іванівна

      Актуальність досвіду:

·                   інтенсифікація та оптимізації навчального процесу;

·                   підвищення ефективності уроку як основної одиниці навчально-виховної

            діяльності;

·                   активізації навчальної діяльності учнів на уроках, підвищення інтересу

            до предмета;

·                   можливість розвитку навичок самостійної та спільної діяльності;

·                   забезпечення оптимізації соціально - особистісного росту школяра, формування  готовності до  подолання труднощів навчання та життя, стійкості до стресів і  життєвих негараздів;

·                   формування компетентної дієздатної особистості;

·                   підвищення мотивації навчання.

 Сучасне життя розвивається бурхливими темпами, тому відбулися вагомі зміни у системі освіти. Учитель, навіть найталановитіший, уже не може бути єдиним джерелом інформації. Традиційне навчання з його авторитаризмом, орієнтацією на середнього учня, перевагою репродуктивної діяльності над пошуковою не відповідає вимогам часу. Тому настала необхідність переходу від «передачі знань» до «навчання вчитися», «навчати жити». Сучасному учневі не так треба подати тему, як навчити осмислювати її, а він вже потім шукатиме інформацію, яка допоможе реалізувати проблему. Отож повернути учням інтерес до шкільних предметів, зробити навчання цікавим, посилити бажання учитися спонукало мене до пошуків. На мою думку, сприяти вирішенню поставлених перед освітою завдань мають інтерактивні технології навчання. Саме цим обумовлюється актуальність представленого досвіду.

        Новизна досвіду полягає в оригінальному використанні інноваційних технологій (інтерактивного навчання, методу проектів, проблемного навчання, колективного взаємонавчання, ІКТ, елементів дослідницької роботи).
       Теоретичною основою досвіду є технологія інтерактивного навчання (Дж. Шерман, Г.Фріц, С.Ренегар, Дж. Фредерік, М.Сілберман, О.Пометун, Л.Пироженко, Т.Ремех); технологія «Метод проектів» (В.Гузєєв); технологія колективного взаємонавчання (О. Рівін), технологія проблемного навчання (Дж. Дьюі, М.Махмутов, Т.Ільїна, Г.Вернер, В.Окоп, А.Матюшкін, П.Підкасистий); технологія комп'ютерного (інформаційного) навчання (А.Єршов).

  Реалізація інноваційного підходу до навчання учнів дозволяє підняти на якісно новий рівень педагогічний процес, підвищити рівень навчальних досягнень, забезпечує психолого - емоційну комфортність і подальшу соціальну адаптованість школярів, готовність реалізувати особисті якості в індивідуальній чи колективній діяльності (в системі «учитель - учень», «учень - учень»).

  Технологія досвіду містить у собі  арсенал різнонаправлених форм, методів традиційної та інноваційної діяльності вчителя та учнів на уроці і в позаурочний час. Особливо цінним є творчий підхід  до створення системи роботи на різних етапах уроку в залежності від його типу та навчального матеріалу.

  Моє педагогічне кредо - «Завтра урок. І творити його треба так, як митець творить вірші чи музику» (О.Захаренко) - повністю відображає глибинну суть підходів  до організації  педагогічної діяльності. Залучаючи до процесу навчання усіх учнів класу,  урок будується на основі діалогу, забезпечуючи тим самим простір для осмислення школярами не тільки свого, але й чужого досвіду, надаю можливість учневі самому моделювати ситуацію в нових умовах; продуктивні творчі суперечки приводять учнів не тільки до адекватного розуміння суті художнього твору, але й мають колосальний виховний ефект, роблять кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми.

  На всіх етапах уроку  використовую інтерактивні методики, які  поєдную з традиційними (особливо на першому етапі запровадження інновацій) для забезпечення «зони психологічного комфорту» (О.Пометун), а також для запобігання зниження уваги протягом уроку, недопущення зниження інтересу до навчального матеріалу, для подолання дискомфорту через недосконале володіння інструментарієм інтерактивного навчання та враховуючи рівень навчальної підготовки учнів.

  Роботу в парах, у малих групах, використання інтерактивних прийомів «Коло ідей», «Акваріум», «Асоціація», «Мікрофон», «Навчаючи - навчаюсь», «Мозковий штурм», «Незакінчені речення», «Ажурна пилка», різних варіантів дискусійного навчання (дискусія, диспут, дебати) та вправ «Відстрочена увага», «Лови помилку», «Своя опора», «Передай крейду», «Свої приклади», «Дружня порада», «Створи символ»  поєдную  з традиційними формами роботи та з творчою діяльністю нестандартного спрямування: сенкан, «виступ у суді», інтерв'ю з письменником чи героєм, «створення» фільму, вернісаж ілюстрацій до твору, вернісаж ідей, рольова гра, літературна гра та ін.

  Алгоритм інтерактивного навчання передбачає використання таких активних методів навчання як аналіз конкретних ситуацій, уведення в досліджувану проблему, визначення задачі, групова робота над ситуацією, групова дискусія, підсумкова бесіда, рефлексія. Вважаю  важливим поступове введення елементів інтерактивного навчання (як і будь-якої інновації), скрупульозне вивчення інструментарію як учителем, так і учнем, адже невпевненість чи невірна установка на початку роботи у такій ситуації не дасть бажаного результату та призведе до марного витрачання робочого часу на уроці.

  Поєдную академічні та прагматичні знання, стимулюю самостійну пізнавальну діяльність, використовую «Метод проектів» на заключних (підсумкових). Метод проектування допомагає учневі бути не пасивним реципієнтом готових знань, а суб'єктом навчання, який активно включається у спільну діяльність, відчуває себе рівноправним учасником діалогу, співтворцем. Це саме той вид діяльності, який наочно демонструє практичне застосування набутих знань.

  Особливо популярними  є ігрові проекти, де вчитель може задіяти артистично обдарованих дітей. Ступінь творчості учнів у цьому випадку дуже високий, проте домінуючим видом діяльності все-таки є гра.

  Одним із важливих видів діяльності, вважаю проблемне навчання, яке активізує самостійну роботу учнів, що веде до ґрунтовного засвоєння і закріплення наукових знань, розвиває творче мислення, здатність до самостійного вирішення поставленого завдання. Тому елементи такого навчання застосовую на окремих етапах вивчення програмового матеріалу та на відповідних етапах уроку: постановка проблемного завдання на початку вивчення розділу (теми) та повернення до його вирішення на підсумкових уроках; формулювання проблемного питання на початку уроку з подальшим його розв'язанням на підсумковому етапі.

    Процес інформатизації суспільства зумовлює й інформатизацію освіти: використання нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання. Готуючи уроки з використанням комп'ютерних технологій,  ставлю перед собою завдання підвищити їх ефективність, створити умови для високоякісного засвоєння навчального матеріалу, розвивати інтелектуальні, творчі здібності учня, виховувати гармонійну особистість, готувати учнів до життя у розвиненому інформаційному середовищі. Завдяки мультимедіа (презентацій, добору ілюстрацій, використання кіно- чи відеофрагментів) навіть сухий теоретичний матеріал оживає, стає цікавим, наочним.

  Результативність. Працюючи у паралелі двох класів, зазвичай, помічаю психологічні, індивідуальні, навчальні особливості кожного з них. Таким чином, враховуючи ці особливості ми визначаємося які форми і методи застосовувати у тому чи іншому колективі.

       Спостерігаючи та аналізуючи результативність впровадження інтерактивних технологій у навчальний процес можна побачити, що постійне застосування інтерактивних технологій при вивченні предмета, значно підвищує рівень навчальних досягнень учнів.

  За посадовими обов’язками заступника директора з НВР: організовую та контролюю методичну роботу закладу в цілому, виходячи з цього доводиться більше відвідувати уроки інших учителів, а ніж проводити своїх. Та при відвідуванні уроків, ще більшим у нагоді стає знання та уміння застосовувати інтерактивні інноваційні технології. Адже зробити належну оцінку уроку, дати корисну пораду, знайти родзинку уроку, на мою думку, навіть важче, ніж провести свій: на тобі - додаткова відповідальність. Знову ж, за посадовими обов’язками, маю слушну нагоду досить активно ділиться досвідом роботи з колегами: постійні виступи на педагогічних радах, а по суті їх підготовка та організація, корегування роботи шкільних методичних об’єднань, участь у їх засіданнях.

  Впровадження власного досвіду здійснюю у межах закладу постійно, адже тема досвіду тісно пов’язана з методичною темою закладу.

  Використання на уроках інноваційних методів навчання, які більш затратні в часовому вимірі, ніж традиційні, вимагає особливого підходу і до оцінювання знань учнів. Тому  найчастіше у якості форм поточного оцінювання використовую тести, експрес-опитування, самооцінку. Введення самооцінки у педагогічний процес потребує достатньо тривалої  роботи , проте знання колективу класу, знання індивідуальних особливостей конкретних учнів дозволяє користуватися таким досить складним прийомом: учні не тільки виставляють собі оцінки в балах, але й проводять змістовний самооцінювальний аналіз своєї діяльності на уроці (етап рефлексії). З метою активізації самооцінювальної діяльності учнів  застосовую прийоми «уявний мікрофон», «незакінчене речення» та (обов'язкова умова!) чітко сформульовані критерії оцінювання участі учня у кожному виді навчальної діяльності протягом уроку.

    Перелік використаної літератури

1.       Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт.-уклад. О. Пометун, Л. Пироженко. – 2007.

2.       Інформаційно-методичний журнал „Школа2, № 6, червень 2006.

3.       Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5-6.

4.       Навчання в дії: Як організувати підготовку вчителів до застосування інтеракт. технологій навчання: Метод, посіб. / А. Панченков, О. Пометун, Т. Ремех. - К.: АП.Н.

5.       Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000.

6.       Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002.

7.       Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.: А.С.К., 2004.

8.       Суворова Н. Интерактивное обучение: новые подходы // Инновации в образовании. – 2001. - №5.

9.       Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. - №48.

10.  Фасоля А.М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - №46.

    

     Інтерактивні технології на уроках природознавства

 Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

 Інтерактивні методи поділяються на:

а) інформаційні — це способи діалогічної взаємодії з метою обміну матеріальними або духовними цінностями.

 б) пізнавальні - це способи пізнавальної взаємодії з метою отримання нових знань, їх систематизації, творчого вдосконалення професійних умінь та навичок.

Сюди відносяться: ділові ігри, мозкова атака, синектичний метод. Інтерактивне навчання складається із сукупності технологій, кожна з яких передбачає кооперативну, групову роботу учнів, починаючи з постановки проблеми для пошукової робота. Ефективність впровадження інтерактивного навчання на уроках природознавства зростає за умови, що вчитель правильно і доцільно підбирає методи інтерактивного навчання, керуючись анатомо-фізіологічними, психологічними та особистісними рисами учнів, а також планує урок з урахуванням індивідуальних особливостей кожного з учнів, таких як темперамент, розвиток мислення та мовлення, пам'яті, уваги, уяви.

 Отже, використання інтерактивних методів навчання на уроках природознавства є досить актуальними на сучасному етапі розвитку освіти, проте воно не є систематичним та ретельно продуманим. Застосування інтерактивного навчання на уроках природознавства зможе в повній мірі реалізувати завдання, які поставлено новим Державним стандартом початкової освіти щодо вивчення освітньої галузі «Природознавство».  Основною формою організації процесу навчання природознавства є уроки, які тісно пов'язані з позаурочними й позакласними заняттями. Серед уроків виділяються такі типи: вступний, комбінований, узагальнюючий, предметний, екскурсія. Навчання природознавства здійснюється методами, в яких ураховуються їх внутрішня (зміст) і зовнішня (форма) сторони. Внутрішню сторону відображають методи за рівнем пізнавальної самостійності учнів: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, евристичний (частково-пошуковий), дослідницький (пошуковий). А зовнішню — методи за джерелом знань: словесні (бесіда, розповідь, пояснення), практичні (дослід, практична робота, спостереження), наочні (використання натуральних, образотворчих, аудіовізуальних засобів наочності, моделей). Зазначені методи поєднуються. Обов'язковою умовою поєднання є відповідність змісту методу його формі, тобто зовнішньої сторони -внутрішній. Інтерактивне навчання в цьому контексті дозволяє застосувати більше методів навчання на уроці, підвищує рівень знань учнів з природознавства, створює в їхній свідомості чіткі уявлення, формує вміння узагальнювати свої знання в поняттях та навички «спілкування» з довкіллям, допомагає дітям осмислити закономірні зв'язки між явищами, розвиває комунікативну компетентність, формує практичні уміння і навички.

Впровадження інтерактивних форм та методів у практику на уроках природознавства у початкових класах потрібно починати з простих («Мозковий штурм», «Коло ідей») та поступово переходити до більш складних («Діалог», «Метод моделювання ситуації» та ін.)

 Використання інтерактивних методів навчання на уроках природознавства в початковій школі активізує розумову діяльність молодших школярів, розвиває пам'ять, увагу, уяву, логічне мислення, зв'язне мовлення, вчить працювати в колективі, самостійно мислити, висловлювати власні думки; спонукає дітей до навчання, виховує прагнення до знань, вивчення конкретного предмету та оволодіння новими вміннями та навичками загалом При використанні інтерактивних окрім зростання рівня знань, в учнів розвивається логічне мислення, зв'язне мовлення, пам'ять, увага, здатність до самостійного пошуку інформації, самоаналізу та аналізу думок інших, учні вчаться давати короткі, лаконічні відповіді, слухати інших, з повагою ставитися до думки однокласників, формується вміння спілкуватися в колективі, вміння товаришувати та допомагати, з'являється вмотивованість навчання, зацікавленість предметом. Саме тому вважаємо необхідним оволодіння майбутніми вчителями знаннями про інтерактивні технології, методику їх використання у навчальній роботі, формування позиції щодо необхідності використання інтерактивних технологій забезпечить їх професійну компетентність та конкурентоздатність.

 Отже, впровадження інтерактивних методів навчання на уроках природознавства в початковій школі поглиблюють знання учнів з теми, учні краще засвоюють поняття, розвиваються навички працювати в колективі, інтерактивне навчання розвиває пам'ять, увагу, уяву, логічне мислення, зв'язне мовлення, вміння відстоювати свою думку. Учні зацікавлені, активні та вмотивовані до навчання природознавству через що урок стає набагато продуктивнішим.

Література

1. Біда О. Структура і методика інтерактивного уроку. // Початкова школа. 2007 -- №7.
2. Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання. З досвіду роботи //Тема. - 2004. -- № 3/4. - С. 229-232;
        

     Структура інтерактивного уроку

1. Мотивація.

Ціль цього етапу - сфокусувати увагу учнів (або учасників заходу) на проблемі і викликати інтерес до обговорюваної теми. Прийомами навчання можуть бути питання, цитата, коротка історія, невеличке завдання, розминка і т.д. Займає не більш 5% часу заняття.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

Ціль - забезпечити розуміння учнями (учасниками) змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку (заходу) і що від них очікує вчитель, викладач. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів всіх учасників заняття або заходу. (Приблизно 5% часу).

3. Надання необхідної інформації.

Ціль - дати учням (учасникам) достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні . завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання. Для економії часу на уроці і для максимального ефекту уроку можна подавати інформацію в письмовому виді для попереднього (домашнього) вивчення. Наприклад, деякі уроки побудовані таким чином, що в книзі для учня є інформація, достатня для виконання завдань, що читається до уроку. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно - прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування. (Приблизно  10% часу заняття).

4. Інтерактивна вправа - центральна частина заняття (заходу).

Ціль - практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку. Послідовність проведення цього елемента така:

•   Інструктування - вчитель розповідає учасникам про цілі вправи, про правила, про послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам.

•   Поділ на групи і / або розподіл ролей.

•   Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, як помічник, як ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання в співробітництві один з одним.

•   Презентація результатів виконання вправи.

Інтерактивна частина заняття займає як правило коло 60% його часу.

5. Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку.

Ціль - рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці (заході), чи досягнуті поставлені цілі, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підведення підсумків бажано проводити у формі питань: що нового дізналися, яким навичкам навчилися, як це може бути корисним в житті. Крім того, можна задати питання і по проведенню самого уроку: що було найбільше вдалим, що ще сподобалося, що потрібно змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні (учасники) змогли сформулювати відповіді на всі ці питання. Для підведення результатів бажано лишати до 20% часу уроку (заходу).

Інтерактивні методи навчання в початковій школі

У свідомість українських учителів через публікації останнього часу і через систему додаткової освіти поступово закладається думка, що інтерактивні методи навчання створюють необхідні умови як для становлення і розвитку компетентності учнів, так і для розвитку виховання особистості активних громадян з відповідною системою цінностей. У зв’язку з тим, важливим видається визначення самого поняття і сутності цієї групи методів, їх відмінностей від інших.

Насамперед зазначимо, що термін “інтерактивна педагогіка” відносно новий: Його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. Лінгвістичне тлумачення слова, що представлено в іншомовних словниках, свідчить, що поняття  “інтерактивність”, “інтерактив”  прийшли до нас з англійської мови. “Іntеr“ – взаємодіяти, “асt“ – діяти. Інтерактивність в навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, знаходження у режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно, у дослівному розумінні інтерактивним може бути названий метод, у якому той, хто навчається, є учасником. Який здійснює щось: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власно створюючи це.

Суть інтерактивного навчання полягає у тім, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Учитель в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, який ніколи не “замикає” навчальний процес на собі. Головним у процесі навчання є зв’язки між учнями, їх взаємодія і співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання.

Організація такого навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо.

Нагромаджений уже сьогодні в Україні та закордоном досвід переконливо свідчить, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації й оптимізації навчального процесу.

Вони дають змогу учням:

>      полегшити процес засвоєння знань;

>      аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;

>      навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати;

>      моделювати різні соціальні ситуації і збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;

>      слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу;

>      вчитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати, шукати компроміси;

>      знаходити спільне розв’язання проблем, розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Крім того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчає і тих хто навчається, вчить їх конструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу, значно підвищує мотивацію учнів до навчання.

На сьогодні в Україні вже відомо і описано щонайменше чотири групи методів, в кожній з яких нараховується до 10 різних підходів. Тому їх практичне застосування потребує від учителя насамперед відповідної обізнаності. До того ж, кожен з методів вимагає чіткої покрокової реалізації з обов’язковим прогнозуванням результатів, тобто технологічного підходу, що неможливо без спеціальної фахової підготовки вчителя до організації інтерактивного навчання.

До інтерактивного навчання не можна ставитися як до універсального засобу викладання й прагнути переведення всього процесу навчання на «інтерактивні рейки». Логічно говорити про застосування інтерактивних методів викладання. Проблемою є також підготовленість, як учителя, так і учнів до цього виду роботи. Тому необхідно починати з налагодження контакту з учнями. «Виклад матеріалу у вигляді лекцій не найкращий спосіб встановлення контакту з учнями, – пишуть американські педагоги М.Гендель та І.Фіни, – учнів треба залучати до дискусії й спонукати ставити запитання. Якщо вони надто боязкі або не можуть сформулювати запитання, викладач мусить сам ставити запитання й стимулювати обговорення».

Отже, метод інтерактивного (комунікативно-проблемного) навчання можна поєднувати з груповою роботою на уроці й застосовувати на різних етапах вивчення тем. Його можна застосовувати одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або як фрагмент повторювально-узагальнюючого уроку.

Існує декілька варіантів групової роботи: діалог, синтез думок, спільний проект, конференція, диспут, суд, конкурс, «атака на організатора» тощо. Наші  вчителі активно використовують на заняттях з історії та правознавства, економіки та літератури, біології та географії інтерактивні методи: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Займи позицію», «Навчаючи — вчуся», «Робота в парах», «Ток – шоу», «Розігрування правової ситуації в ролях», «Ажурна пилка», «Коло ідей», «Акваріум», «Суд від свого імені», «Прес».

«Мікрофон»

Метод «Мікрофон» дає можливість кожному висловлювати думку, швидко, по черзі, відповідаючи на запитання.

Правила проведення «Мікрофону»:

·         говорити має право тільки той учень, у кого «символічний» мікрофон;

·         відповіді не коментують і не оцінюють;

·         коли хтось висловлюється, інші мають дотримуватися тиші.

«Мозковий штурм»

Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, який спонукає учасників виявляти свою уяву та творчість. Він передбачає вільне висловлення думок усіх учасників і допомагає знаходити багато ідей та рішень. Учитель на уроці називає тему «Мозкового штурму».

Його організовують за такими правилами:

1.  Всі учасники «штурму» пропонують ідеї щодо розв’язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).

2.  Один учень («секретар») записує на дошці всі пропоновані ідеї. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, переходять до наступного етапу.

3.  Ідеї групують, аналізують, розвивають групою. Можна вдосконалювати чужі ідеї.

4.  Обирають найкращі рішення.

Правила поведінки під час «мозкового штурму»:

·         Намагатися висунути якомога більше ідей щодо вирішення проблеми.

·         Включити свою уяву: не відкидати ніякої ідеї тільки тому, що вона суперечить загальній думці.

·         Ви можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників.

·         Не можна критикувати висловлювання інших та давати оцінку запропонованим ідеям.

«Займи позицію»

Цей метод допомагає проводити дискусію зі спірної, суперечливої теми. Він дає МОЖЛИВІСТЬ ВИСЛОВИТИСЯ кожному учневі, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш переконливі аргументи.

Порядок проведення:

1. Учитель називає тему та пропонує вам висловити свою думку з досліджуваної теми.

2.  Найбільш чітко виражені позиції (думки) записують на 2—5 плакатах.

3.  Учневі потрібно стати в групу учнів біля того плакату, на якому записана позиція, що збігається з його точкою зору.

4.  Учні готуються до обґрунтування своєї позиції.

5.  Якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив свою точку зору, він може перейти в іншу групу й пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони (іншої групи).

«Навчаючи — вчуся»

Цей метод дає учневі можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному разі своїм однокласникам під час уроку.

Роботу організовують таким чином:

1.     Після того як учитель назвав тему та мету уроку, роздав картки із завданнями, учні ознайомлюються з інформацією, що міститься на картках.

2.     Якщо щось не зрозуміло, учень запитує про це та перевіряє в учителя, чи правильно він зрозумів інформацію.

3.     Учні готуються до передавання цієї інформації іншим у доступній формі.

4.     Всім необхідно ознайомити зі своєю інформацією однокласників. Учень має право говорити тільки з однією особою одночасно. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями й самому дізнатися про щось від них.

5.     Коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.

   «Робота в парах»

Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Ця форма роботи дозволяє учням набути навичок співробітництва, оволодіти вміннями висловлюватися та активно слухати.

Учні організують свою роботу так:

1 Читають завдання та інформацію до його виконання.

2 Визначають, хто говоритиме першим.

3 Висловлюють свої думки, погляди на проблему по черзі.

4 Мають виробити спільну думку.

5 Визначають, хто докладатиме про результати роботи всьому класу, та готуються до цього.

Для ефективного спілкування в парах:

1 Зверніть увагу на:

·         мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, встановлюйте контакт очима;

·         допомагайте партнерові говорити, використовуючи слова та жести заохочення (кивок головою, доброзичливу усмішку, вигук «так-так»);

·         якщо необхідно, ставте уточнюючі запитання (запитання, які допомагають прояснити ситуацію). Наприклад: «Ти справді маєш на увазі, що…?», «Чи правильно я зрозуміла, що…?»;

·         говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади й пояснюючи свої думки.

2 Запам’ятайте, чого не слід робити під час активного слухання:

·         давати поради;

·         змінювати тему розмови,

·         оцінювати особу, яка говорить;

·         перебивати;

·         розповідати про особистий ДОСВІД.

«Ток-шоу»

Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу та дискутування. Вчитель на такому уроці є ведучим.

Роботу він організовує так:

1.                          Оголошує тему дискусії.

2.                          Запрошує висловитися із запропонованої теми «запрошених гостей».

3.                          Надає слово глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою протягом 1 хв або поставити запитання «запрошеним».

4.                          «Запрошені» мають відповідати лаконічно та конкретно.

5.                          Ведучий теж має право поставити своє запитання або перервати виступаючого.

Ця форма роботи допоможе учням навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати та захищати свою позицію.

«Розігрування ситуації в ролях»

Мета розігрування ситуації в ролях — визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри. Рольова гра імітує реальність та дає можливість діяти «як насправді». Учень може розігрувати ситуації зі свого особистого досвіду.

Правила участі у рольовій грі:

·         чітко дотримуватися своєї ролі;

·         намагатися слухати партнерів по грі та вчителя;

·         не коментувати дії інших;

·         намагатися поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, вжитися в роль;

·         вийти з ролі по закінченні сценки;

·         взяти участь в обговоренні розіграної ситуації та поділитися своїми відчуттями під час перебування в ролі.

«Ажурна пилка»

Метод дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати одне одному «вчитися навчаючи»

Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» учні працюють в різних групах.

Порядок роботи:

·         Спочатку вони працюють в «домашній» групі.

·         Потім в іншій групі учні виступають в ролі «експертів» з питання, над яким працювали в«домашній» групі, та отримують інформацію від представників інших груп.

·         Потім учні повертаються в свою «домашню» групу, для того щоб поділитися тією новою інформацією, яку їм надали учасники інших груп.

«Домашні» групи:

Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал. Бажано обрати в групі головуючого, тайм – кіпера (той, хто стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, щоб переконатися, що кожен учасник розуміє зміст матеріалу.

«Експертні» групи:

Після того як учитель об’єднав учнів у нові групи, вони стають експертами з тієї теми, яку вивчали в «домашній» групі. Учні по черзі намагаються за визначений учителем час якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів нових груп та сприйняти нову інформацію від них.

«Коло ідей»

Цей метод є ефективним у вирішенні гострих суперечливих питань та базовим для створення списку загальних ідей.

Метою методу є залучення всіх учасників до дискусії. Він дозволяє уникнути ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію з проблеми.

Порядок проведення:

1 Учитель висуває дискусійне питання та пропонує його обговорити в кожній групі.

2 Після того як вичерпано час на обговорення, кожна група доповідає всьому класу лише один аспект того, що вони обговорювали.

3 Групи висловлюються по черзі, поки не будуть заслухані всі доповіді.

4 Під час обговорення теми складають список запропонованих ідей та записують його на дошці.

«Суд від свого імені»

Цей метод дозволяє учням отримати уявлення про спрощену процедуру приймання судового рішення та провести рольову гру — судовий процес за участю 3-х осіб: судді, який слухатиме обидві сторони і прийматиме рішення, позивача та відповідача.

Після того як учитель поділив учнів на три однакові групи: судді, позивачі та відповідачі, він дає кожній групі завдання:

·         суддям – підготовку запитань;

·         позивачам - підготовку вступної промови – обвинувачення та викладу аргументів;

·         відповідачам — підготовку промови – відповіді на захист.

«Акваріум»

Ефективним методом розвитку вміння вести дискусію є «Акваріум».

Після того як учитель розподілив учнів на дві-чотири групи й запропонував їм завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу, утворивши внутрішнє коло. («Акваріум»).

Всі учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Всі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням.

Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

·         прочитати вголос ситуацію;

·         обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;

·         дійти спільного рішення.

На цю роботу групі дають 3—5 хвилин. Усі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення. Після закінчення часу група займає свої місця, а вчитель ставить класу запитання:

·         Чи погоджуєтеся ви з думкою групи ?

·         Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

·         Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група, яка обговорює наступну ситуацію (проблему). Всі групи по черзі мають побувати в «Акваріумі», і результати роботи кожної з них мають бути обговорені в класі. 

Звіт про самоосвітню роботу над науково-методичною проблемною темою вчителя початкових класів Пахнюк В.В.

Протягом 2014-2015 років педколектив Томашгородської ЗОШ І-ІІ ст. №3 працював над науково-методичною проблемною темою: «Формування конкурентоспроможної особистості шляхом використання інноваційних технологій в умовах компетентнісно зорієнтованої освіти».

         Моя індивідуальна науково-методична проблемна тема: «Розвиток конкурентноспроможної особистості шляхом використання інноваційних технологій в системі початкової освіти». Робота над проблемою розпочата в 2013-2014 н.р. і передбачається закінчити роботу в 2017-2018 н.р.

Основними завданнями самоосвіти були:

- удосконалення теоретичних знань, професійної компетентності;

- оволодівання новими формами, методами, прийомами навчання і виховання учнів;

- вивчення та впровадження в практику теоретичних напрацювань, передового педагогічного досвіду, нових педагогічних технологій;

- розвиток у навчальному закладі інноваційних процесів;

- використання інноваційних технологій.

         Робота над проблемою перейшла на ІІ етап:

                        Апробація та впровадження в практику

Завданнями цього етапу було:

1.     Впровадження теоретичних напрацювань в практику.

2.     Організація систематичного вивчення нових навчальних програм, підручників, посібників з окремих предметів.

3.     Розробка системи завдань щодо впровадження інтерактивних технологій в організацію навчання учнів, як основу формування компетентності.

4.     Підвищити рівень професійної підготовки.

5.     Використання інтерактивних технологій та прийомів педагогічної техніки.

Протягом роботи на етапі апробації та впровадження в практику було опрацьовано літературу:

1.     Бойчук О.О. Радість відкриття // Початкове навчання та виховання,2008. - №15, с.13-15

2.     Використання інтерактивних технологій у проведенні виховних годин // Початкове навчання та виховання, 2004.-№5, с.13-16

3.     Пушкарьова Т. Взаємодія вчителя початкових класів з учнями в умовах особистісно орієнтованого навчання / Т.Пушкарьова//Початкова школа.-2002.-№6.-с.47-49.

4.     Рудакова Т.І. Дидактична гра – дійовий засіб активізації пізнавальної активності учнів // Початкове навчання та виховання.- 2005.-№16, с.20-23

5.     Сисоєва С.О. Творчий розвиток особистості: сутність, специфіка / Творчість у контексті розвитку людини: Матеріали міжнародної наукової конференції: 23-28.05. –Частина 2. – К.,2003. – 448с. – с.42

6.     Сисоєва С. Творчий розвиток учнів у контексті особистісно орієнтованого навчання С.О.Сисоєва//Гуманіторні науки. – 2001.- №1.-с.110-118

Робота над науково-методичною проблемною темою  передбачала вивчення досвіду Денисенко С.В., Токаренко Н.І., Стьопіної Н.Б.

Накопичуючи теоретичні знання з даної проблеми підготувала виступи на методоб’єднання вчителів початкових класів «Використання ІКТ у початковій школі», «Технології формування ціннісного ставлення особистості до праці, до мистецтва» та виступи на засідання школи молодого вчителя «Ігрові методики на уроках в початкових класах», «Нестандартні форми проведення уроків». А також провела показовий урок з трудового навчання у 3 класі з використанням інноваційних технологій.

Протягом року відвідала районні семінари та уроки вчителів школи, де запозичила досвід колег по впровадженню інноваційних технологій в навчальний процес.

Підсумком роботи над проблемою став виступ на засіданні МО з доповіддю про роботу над індивідуальною науково-методичною проблемною темою.

Робота над даною проблемою свідчить, що впровадження інновацій в процес навчання відбувається за умови постійної активності та взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні. Спостерігаючи та аналізуючи результативність впровадження інновацій у навчальний процес можна побачити, що постійне застосування інноваційних технологій при вивченні того чи іншого предмета, значно підвищує рівень навчальних досягнень учнів. Використання інноваційних технологій на уроках активізує розумову діяльність школярів, розвиває пам'ять, увагу, логічне мислення. Саме тому вважаю необхідним оволодіння вчителями знаннями про інноваційні технології, методику їх використання у роботі.